Повна назва процедури, що відображає сам метод діагностики («скопія» — огляд), а також об’єкти дослідження («езофаго» — стравохід, «гастро» — шлунок, «дуодено» — дванадцятипала кишка).
Це порожнисті органи, які зсередини вистилає слизовий епітелій. Він захищає внутрішні структури від фізичних і токсичних впливів, бере участь у розщепленні нутрієнтів, транспортуванні рідин у кров.
Найчастіше захворювання шлунково-кишкового тракту спричинені запальними ураженнями епітеліальних клітин. Завдання гастроскопії — виявити патологічні зміни слизової оболонки, точно визначити їхню локалізацію та ступінь тяжкості.
Для візуалізації внутрішнього простору використовують гастроентерологічний ендоскоп — гастроскоп. Це гнучкий зонд, який вводять пацієнту в рот і поступово просувають до худої кишки (середнього відділу тонкої кишки). Завдяки підсвічуванню, потужній системі збільшення та мікровідеокамері лікар отримує детальне зображення епітелію. Висока роздільна здатність камери дозволяє виявляти найменші патології слизової оболонки, оцінювати стан і якість скорочень клапанів шлунка — кардіального (що прилягає до стравоходу) і пілоричного (що межує з кишечником).
Під час лікувальної езофагогастродуоденоскопії гастроскоп використовується як провідник для малоінвазивної хірургії. З його допомогою виконують:
➢ лігування варикозно розширених вен стравоходу;
➢ видалення невеликих доброякісних новоутворень (папілом, поліпів);
➢ вилучення сторонніх предметів.
Операції проходять під контролем мікровідеокамери.
У гастроентерології езофагогастродуоденоскопія іноді використовують як метод місцевої терапії. Через ендоскоп до уражених тканин доставляють лікарські препарати.